Балка Велика Кам'янка знаходиться в місті Марганець, між районами Закам'янка та Максимівкою, хоча починається вона у Нікопольському районі, а саме за селом Борисівка. Витоки балки Велика Кам'янка знаходяться на півночі за селом Борисівка, далі русло тягнеться через степ і впадає на півдні у русло відомої річки Томаківка. По балці раніше протікала широка річка під тією ж назвою, що і балка - Кам'янка. По спогадам багатьох місцевих старожилів раніше по річці ходили баржі, які транспортували марганцеву руду через річки Велика Кам'янка, Томаківка, Ревун, Річище, а далі через р. Дніпро.
Довжина балки - п’ятнадцять кілометрів, балка має три чималих приярочки. У долині балки є ставки, один із найвідоміших знаходиться у селі Борисівка. Цей ставок славиться добрими уловами. Хоча він і платний, проте до нього приїздить чимало рибалок. Ще один ставок є в районі Енгельса в одному з притоків балки Велика Кам'янка.
Довжина балки - п’ятнадцять кілометрів, балка має три чималих приярочки. У долині балки є ставки, один із найвідоміших знаходиться у селі Борисівка. Цей ставок славиться добрими уловами. Хоча він і платний, проте до нього приїздить чимало рибалок. Ще один ставок є в районі Енгельса в одному з притоків балки Велика Кам'янка.
Виходи граніту
В долині балки і по її схилам часто зустрічаються виходи кам'яних гряд. Балка покрита лісосмугами, чагарниками та самотніми деревами. Частіше всього в балці зустрічаються маслини та верби.
Балка Велика Кам'янка на карті Шуберта (XIX ст.)
На карті Шуберта (XIX ст.) можна помітити біля балки Велика Кам'янка хутори: х. Ловягина, х. Клейна, х. Мар'євське, х. Гончарова та скотні двори. Воно й не дивно, бо люди завжди намагались розташовувати свої житла поближче до води. Де можна було б напитись чистої водички, приготувати їжу та порибалити.
Ці кам'яні гряди споконвіку були тут та прикрашали собою ландшафт. Одна місцева жителька розповідала, що ці камені … ростуть. Цікаво! Правда це чи ні - краще дізнатися у геологів.
Цю місцину відвідує дуже мало людей, в основному це - фермери, пастухи, мисливці та грибники. Якщо б тут навести порядок, привести все до ладу, то можна запрошувати туристів та проводити їм екскурсії.
По розповідям місцевих старожилів цей район Максимівки люди називали "П'ятихатки" через те, що тут було п'ять домівок.
Цю місцину відвідує дуже мало людей, в основному це - фермери, пастухи, мисливці та грибники. Якщо б тут навести порядок, привести все до ладу, то можна запрошувати туристів та проводити їм екскурсії.
По розповідям місцевих старожилів цей район Максимівки люди називали "П'ятихатки" через те, що тут було п'ять домівок.
Из воспоминаний В.Ф. Зуева, который путешествовал из Петербурга в Херсон в XVIII веке:
«Далее до Томаковки хотя оставалось не более 17 верст, однако, с нашими лошадьми принуждены мы были ночевать за пять верст, не доезжая оной на берегу речки того же имени. Сколь скучна должна была быть такова езда, вообразить можно, что сверх непредвиденной медленности в дороге подоспел тут же и холод с ненастьями, и незапасливость съестными припасами, а к пущему горю и не достать, ни пособить было нельзя. Переночевав при речке, послали мы одного проводника пешком в Томаковку, чтобы прислали свежих лошадей ибо старым через ночь за неимением корма оправиться было нечем, но и свежие были немного лучше старых. Недалеко отъехав от Томаковки, принуждены мы были опять остановиться, ночевать, а поутру переезжая речку Каменку, загрузла наша кибитка в грязи, и мы, отчаясь в своих лошадях, должны были искать помощи за несколько верст в сторону от дороги. Пригнанные из ближайшего селения волы, вытащили нас из грязи, и мы от оной речки далее уже кое-как дотащились до Никополя, в котором положили совершенную надежду, что тут будет конец нашему дорожному мучению.»
«Далее до Томаковки хотя оставалось не более 17 верст, однако, с нашими лошадьми принуждены мы были ночевать за пять верст, не доезжая оной на берегу речки того же имени. Сколь скучна должна была быть такова езда, вообразить можно, что сверх непредвиденной медленности в дороге подоспел тут же и холод с ненастьями, и незапасливость съестными припасами, а к пущему горю и не достать, ни пособить было нельзя. Переночевав при речке, послали мы одного проводника пешком в Томаковку, чтобы прислали свежих лошадей ибо старым через ночь за неимением корма оправиться было нечем, но и свежие были немного лучше старых. Недалеко отъехав от Томаковки, принуждены мы были опять остановиться, ночевать, а поутру переезжая речку Каменку, загрузла наша кибитка в грязи, и мы, отчаясь в своих лошадях, должны были искать помощи за несколько верст в сторону от дороги. Пригнанные из ближайшего селения волы, вытащили нас из грязи, и мы от оной речки далее уже кое-как дотащились до Никополя, в котором положили совершенную надежду, что тут будет конец нашему дорожному мучению.»
У книзі Адріана Феофановича Кащенко «Великий Луг Запорозький» згадується балка Кам'янка:
"Опріч балки Чернишівки, до лиману підступає довга балка Кам'янка та річка Томаківка. Всі ці балки й річки скелясті й похмурі на вигляд, а хрести над могилами запорожців, рясно колись розкиданих понад балками, переконують, що козаки любили цю місцевість і селилися зі своїми зимівниками до Томаківського острова."
"Опріч балки Чернишівки, до лиману підступає довга балка Кам'янка та річка Томаківка. Всі ці балки й річки скелясті й похмурі на вигляд, а хрести над могилами запорожців, рясно колись розкиданих понад балками, переконують, що козаки любили цю місцевість і селилися зі своїми зимівниками до Томаківського острова."
На весні
Невеличкий ставок у балці
Ковилі
Квіти
Якщо Вам більше відомо про балку Велика Кам'янка або старовинні сел та хутори, які знаходились по її берегам, пишіть на пошту: mariankorbut@gmail.com