Завдяки старовинній карті, яку було створено до затоплення Великого Лугу, що відбулось у 1956р., вдалось провести локалізацію старовинних світлин та встановити, де саме вони були зроблені. Створена карта дає нам можливість знов відправитись разом з селянами Червоногригорівки у подорож на каюку, який розрізав річкові хвилі Великого Лугу. Місцеві мешканці часто називали всю цю місцевість - "Плавні" або "Дніпровські плавні". Альбом з якого були використані для цієї роботи світлини має назву - "ВИДИ ДНІПРОВСЬКИХ ПЛАВНЕЙ с. ЧЕРВОНОГРИГОРІВКА". За ці світлини окрема подяка Миколі Парубенко, якій останні роки свого життя присвятив веденню групи про рідне село - Червоногригорівка, де ділився з учасниками старовинними та сучасними світлинами. В роботу увійшли не тільки світлини з цього альбому, але й додаткові, тому дякуємо всим тим, хто збирав та сканував старовинні світлини - це справжні скарби!
Локалізація старовинних світлин 1953р. на карті Великого Лугу Запорозького
Ким саме була розроблена ця карта та якого року видання на даний момент встановити не вдалось, її надав нашому товариству один із місцевих мешканців с. Мар'ївка - Олександр Любера. Можна припустити, що карту було створено за замовленням рибалок або лісників для кращого орієнтування на місцевості. Бо серед густих плавневих лісів та схожими краєвидами річок можна було легко заблукати і це не тільки припущення, а історична реальність.
Чернишівський лиман та річка Прогной позначені на карті Шуберта XIX ст.
"Нижче Чернишівського лиману Річище разом із плавнею, одступає далі від берега, до нього ж підливається довгий лиман, порізаний косами та островами з дуже низькими берегами. Одного разу, року 1882-го, заїхавши в цей лиман од Чернишівки каюком по річці Прогною, я так заплутався між островами, що й ночував на лимані. Та й наступного дня не зумів повернутися назад до Прогною. Довелося мені два дні пробути між чайками (мартинами), куликами та дикими качками і тільки тим я врятувався, що сажнів на сто перетяг каюка травою з лиману в Річище, і вже річкою приплив у Чернишівку, зовсім знесилений, бо вже не вистачало їжі, а гнати човна довелося проти води".
Рукопис Адріяна Феовановича Кащенко
Джерело: "Великий Луг Запорозький" 1917р.
Варто відмітити, що в своєму рукописі Адріян Кащенко наголошує на тому, що оглядати Великий Луг пішки зовсім неможливо, через численні протоки, которі у літню та осінню пору здебільшого й неглибокі, проте перебратись їх дуже забарно. Набагато зручніше робити огляд Лугу на човні на якому можна вийти на всякому цікавому місці.
"У надбережних селян та рибалок мало не у всякого є каюк і у такому каюці, набравши з собою харчів, я їздив по Великому Лузі не вертаючись іноді до оселі по кільки день", пише Адріян Феованович.
"У надбережних селян та рибалок мало не у всякого є каюк і у такому каюці, набравши з собою харчів, я їздив по Великому Лузі не вертаючись іноді до оселі по кільки день", пише Адріян Феованович.
Історична довідка
Великий Луг - історична назва місцевості, величезних річкових плавнів, що розміщувалися в XVI столітті - XVIII столітті нижче за пороги на лівому березі річки Дніпра між Дніпром і його лівою притокою Конкою, по якій у XVIII столітті проходив кордон з Кримським ханством...
Вся ця місцевість належала до Запорізької Січі. З великим Лугом нерідко ототожнювалося все Запоріжжя.
На Великому Лузі козаки пасли худобу, у разі загрозливої небезпеки знаходили у тутешніх плавнях і заростях укриття. Тому Великий Луг був для козаків символом безпеки та волі. У піснях його називали «Батьком»
У деяких людей часто виникає питання, чому саме Великий Луг зветься Запорозьким? Відповідь знаходиться в тому, що місцерозташування його знаходиться за Дніпровими порогами, тому він і називається - Великий Луг Запорозький.
«Ой Січ – мати, а Великий Луг – Батько,
Що у Лузі заробити, то в Січі пропити»
На Великому Лузі козаки пасли худобу, у разі загрозливої небезпеки знаходили у тутешніх плавнях і заростях укриття. Тому Великий Луг був для козаків символом безпеки та волі. У піснях його називали «Батьком»
У деяких людей часто виникає питання, чому саме Великий Луг зветься Запорозьким? Відповідь знаходиться в тому, що місцерозташування його знаходиться за Дніпровими порогами, тому він і називається - Великий Луг Запорозький.
Озеро Онисково
"У 1955 році (вже коли дамбу закінчували будувати) цим озером на каюках жінки плавали щоб подоїти корів. І мені довелося там побувати зі своєю мамою, а коли дивився у воду, то ніби як в акваріумі майже до самого дна було видно різних рибок. Також на фото видніються латаття і лілії вдалині. Озеро було неглибоке від 1,5 до 3 метрів. Вода була чистою через те, що була проточною. З річки вода заходила і в річку впадала."
Відомий історик Дмитро Іванович Яворницький неодноразово відвідував с. Чернишівка (Червоногригоівка), де збирав історичні матеріали для своїх трудів, які згодом стали фундаментом для написання книг по вивченню історії Запорозького козацтва.
Перебуваючи в селі Червоногригорівка, Дмитро Яворницький зустрівся з місцевими старожилами - Федором Степановичем Забродою (Баранцов), який був сторожем казенних плавнів та проживав на острові Городище 25 років та потомком Запорозьких козаків - Иваном Івановичем Россолодою і записав їх спогади.
Ось так описує Дмитро Іванович Івана Россолоду: "По собственным расчётам Россолоды, ему около 116 лет, уже двенадцать лет как он не пьет водки и не ест мясной пищи. Одни "пампушки" с мёдом да мягкий хлеб поддерживают его бренное существо. Старик довольно высокого роста, худощав, держится сутуловато, имеет средней величины бороду, на голове длинные густые волосы, едва только посеребрённые сединой.
Он чрезвычайно богомолен, каждый воскресный и праздничный день, пешком ходит в церковь, живёт отдельно от семьи, в келье, построенной в саду, над рекою. Своим аскетическим образом жизни и глубокой религиозностью он внушает к себе со стороны всех своих односелян и имеет необыкновенное уважение.
Действительно старик имеет в себе какую-то неотразимую симпатию, невольно заставляет уважать себя. Он говорит мало, не более 20 минут, затем устает и засыпает, но зато слова его звучат, как глас какого-то ясновидца, как речь ветхаго деньми патриарха.
Перебуваючи в селі Червоногригорівка, Дмитро Яворницький зустрівся з місцевими старожилами - Федором Степановичем Забродою (Баранцов), який був сторожем казенних плавнів та проживав на острові Городище 25 років та потомком Запорозьких козаків - Иваном Івановичем Россолодою і записав їх спогади.
Ось так описує Дмитро Іванович Івана Россолоду: "По собственным расчётам Россолоды, ему около 116 лет, уже двенадцать лет как он не пьет водки и не ест мясной пищи. Одни "пампушки" с мёдом да мягкий хлеб поддерживают его бренное существо. Старик довольно высокого роста, худощав, держится сутуловато, имеет средней величины бороду, на голове длинные густые волосы, едва только посеребрённые сединой.
Он чрезвычайно богомолен, каждый воскресный и праздничный день, пешком ходит в церковь, живёт отдельно от семьи, в келье, построенной в саду, над рекою. Своим аскетическим образом жизни и глубокой религиозностью он внушает к себе со стороны всех своих односелян и имеет необыкновенное уважение.
Действительно старик имеет в себе какую-то неотразимую симпатию, невольно заставляет уважать себя. Он говорит мало, не более 20 минут, затем устает и засыпает, но зато слова его звучат, как глас какого-то ясновидца, как речь ветхаго деньми патриарха.
Плавні
"А бджоли тієї? А меду? Мед і по пасіках, мед і по зимівниках, мед і по бурдюгах так і стоїть було у липовниках: скілько хочеш, стілько і бери: більш усього від диких бджіл. Дика бджола скрізь було сидить: і на очереті, і на вербах; де буркун - у буркуні, де трава - у траві. За нею і проходу не було: то було вирубають дупла, де вона сидить. А лісу того? Бузина, свидина, верби, дуби, груші! Груш було як нападає з гілля, так хоч бери граблі та горни валки: так і лежать на сонці, доки не попечуться. Садки такі були, наче сукном покриті, – патока з них і тече. А товщина лісу яка була? Верби так їй-Богу десять аршин в обхваті…"
Джерело: "ЗАПОРОЖЬЕ В ОСТАТКАХ СТАРИНЫ И ПРЕДАНИЯХ НАРОДА" 1888г.
Джерело: "ЗАПОРОЖЬЕ В ОСТАТКАХ СТАРИНЫ И ПРЕДАНИЯХ НАРОДА" 1888г.
ОПОВІДАЧУ, 116 - РІЧНОМУ ЗАПОРОЗЦЮ
РОССОЛОДІ
О, неси у край далекий,
Наші думи,в рідний край!
Воскрешай нам Січу славну,
Запорожжа воскрешай!
Хай чудові твої речі
Облетять широкий світ
І покажуть вс'му миру
Січи славної завіт!
Хай живуть у всіх споминки
Про дні славні, вікові,
Щоб всі знали, що зробили
Отамани кошові,
Хай блеснуть перед очима
Береги Чортомлика
І хай встане перед нами
Образ славного Сірка.
Як Сірко той, славний рицарь,
Слідкуючи ворогів,
Скрізь носився, мов орел той,
По безмірью всіх степів.
Як наводив одним менням
Він страшний, великий жах,
Як застоював одчизну,
Ворогів крушив на прах,
Як святую нашу віру,
Од недовірків беріг,
А ту волю, чим Січ славна,
Мов зеницю він стеріг.
Так нехай живе той спомин,
Про дні славні, вікові,
Щоб всі знали, що зробили,
Отамани, кошові!
"ДІЯ Краєзнавчо-культурне товариство".
Дмитро Іванович Яворницький
За спогадами Івана Россолоди верби були десять аршинів у обхваті, нам стало цікаво скільки ж це буде у метрах, виявилось, що один аршин дорівнює 0,71м, тобто верба у десять аршинів в обхваті становить 7,1м. А В с. Мар'ївка, що знаходиться неподалік с. Червоногригорівка росте старовинна верба, яка у обхваті 5,5м. Можливо і вона колись досягне обхвата 7м.
Річки та карти на супутниковому знімку 28.09.2023р.
На супутниковому знімку 28.09.2023р. (після обміління Каховського водосховища) добре видно старовинні русла річок та озер, які змогли зберегтись 67 років від затоплення. Завдяки старовинній карті вдалось встановити деякі русла річок та озер, що зберегли свої назви. Можна визначити й більшу кількість річок та озер, але наша команда вирішила не поспішати та обмежитися географічними локаціями, де ми маємо старовинні світлини з назвами.
Деякі назви річок та озер Великого Лугу
- Роздьори
- Озера Ягольські
- Річка Паламарь (Пономарь)
- Озеро Онисково
- Річка Буздиган
- Річка Річище
- Річка Прогной
"Рибалка у Великому Лузі на р. Дніпро"
Розповідає В. К. Савенко 2017р.
Згадуються й розповіді Володимира Кононовича Савенко - місцевого мешканця м. Марганець, який гарно пам'ятає, як ще в дитинстві з друзями вони ходили у поход на човні річковими протоками нашого краю до головного русла Дніпра, щоб наловити там риби, якої не водилось у малих річках.
Напевно, багато хто з краєзнавців та істориків мріяли побачити на власні очі Великий Луг, але це здавалось чимось нереальним або фантастичним. Неодноразово науковці вели розмови по радіо, писали наукові роботи, щодо того, як можна відновити Великий Луг з унікальною флорою та фауною. Це були гарні ідеї, але ніхто не бажав повернути Великий Луг такою ціною...
"6 червня 2023 року, ймовірно внаслідок вибуху, греблю зруйнувано. Повінь затопила величезні території і призвела до людських жертв, завдала величезних екологічних і матеріальних збитків". Джерело: wikipedia.org
Після того, як Каховського водосховища не стало, місто Марганець, Нікополь, багато інших міст і сел залишились без технічної та питної води. Але працювали різні фонди та разом із місцевою владою забезпечували людей водою. Йшов час, деякі люди припустили можливість того, що колишній Великий Луг перетвориться на пустелю. Раніше ця територія була вкрита білим піском, по ній проходили русла старих річок, озер та всіляких струмків. Під кінець літа Великий ЛУГ Запорозький знову зазеленів. Почала підніматися трава, а разом з нею і молоді деревця - верби та ін.
"6 червня 2023 року, ймовірно внаслідок вибуху, греблю зруйнувано. Повінь затопила величезні території і призвела до людських жертв, завдала величезних екологічних і матеріальних збитків". Джерело: wikipedia.org
Після того, як Каховського водосховища не стало, місто Марганець, Нікополь, багато інших міст і сел залишились без технічної та питної води. Але працювали різні фонди та разом із місцевою владою забезпечували людей водою. Йшов час, деякі люди припустили можливість того, що колишній Великий Луг перетвориться на пустелю. Раніше ця територія була вкрита білим піском, по ній проходили русла старих річок, озер та всіляких струмків. Під кінець літа Великий ЛУГ Запорозький знову зазеленів. Почала підніматися трава, а разом з нею і молоді деревця - верби та ін.
Є велика Надія на те, що ми разом зможемо зберегти та відновити наш Великий Луг Запорозький! Де будуть стрімко бігти річки оточені лісом з могутніми дубами, в'язами, грушами, вербами та осокорами. На гілках яких птахи будуватимуть затишні гнізда та співатимуть весняних пісень. Численними протоками знов будуть плинути каюки до глибоких озер, де буде безліч річкової риби. А над цими велетенськими поймами у мирний час будуть літати новітні дрони та знімати красу Великого Луга - дива на Дніпрі.
Підтримати проєкт можна за номером картки: 5168 7520 8120 9200
Якщо Вам відомо про Великий Луг Запорозький або є старовинні світлини, пишіть на пошту: mariankorbut@gmail.com