Балка Топила

Балка Топила по якій тече річка під тієюж назваю, права притока Томаківки, притоки Дніпра. Довжина річки Топила 16 км.

Річка живиться за рахунок атмосферних опадів. Льодостав нестійкий (з грудня до початку березня). Використовується на сільськогосподарські потреби. Споруджено ставки.

Из воспоминаний И. И. КЛИМЕНЧУК
"Детство, отрочество, юность"

"Местность по балкам и оврагам и берегам рек Топил и Томаковка и дальше до Днепровских плавней была покрыта густыми девственными лесами, в которых произрастали: дуб, сосна, ель, берест, акация, груша, явор, тополь и много других деревьев.

В некоторых местах деревья тех времен сохранились до наших дней. От теперешней Сергеевки по балке до селения Дырдыки деревья сохранились до 1913 года. Дуб, ель, сосна, тополь, груша и другие. А ниже Сергеевки по руслу речки Топил, до 1930 г. Многие старожилы Сергеевки помнят эти прекрасные лесные чащобы с множеством воронья. Место на окраине Сергевки что расположено за шоссейной дорогой ниже теперешней фермы, сергеевцы называют "На краю" или на "Балочке".

Там под уклоном в той же произрастала большая дикая груша. Наши деды говорили, что ей более двухсот лет, так как и первые поселенцы помнят её такой же. Под этой грушей в праздничные дни собиралось гулянья и танцев / таганка для многих предшествующих поколений сейчас это место забыто, а грушу срубили немецкие оккупанты в 1943 году. Здесь-же, в сто метрах от груши, на северо-восток, в 1918г., в июне немцы убили жителя села Шамшевой.

В 1924г. когда я особенно активно увлекался сбором материалов о Сергеевке, я проявил особый интерес к истории таганки и произрастанию вековых деревьев. Жившие тогда старикив 80-90 и 100 лет говорили, что не только они, но и их отцы устраивали свои гуляния под этой же грушей. Они указывали мне дикие груши и дубы, которые произрастали за долго до возникновения "Семидворских времён". Они произрастают и сейчас в усадьбах быв. Гребенюка Семёна Ефимовича теперь это усадьба далёкого потомка Гребенюка влево не доходя колодца 4-5 метра, кстати, и колодец сооружен тоже во времена первого поселения. Вначале это была криница, затем вода опустилась и Гребенюку пришлось сложить каменный свод. Потом ещё много раз колодец реставрировался.

Седые дикие груши росли да и сейчас ещё часть их стоит в усадьбе Клименчука Максима. Первого, где позже жил его потомок внук - Клименчук Григорий Максимович".

Перечитавши згадки І. І. Клименчука уявляєш ці старовинні груші та дуби, які росли берегами річок. Так і хочеться відправитись у краєзнавчу експедицію берегами річки Топила в пошуках старовинних дерев. Хто зна, можливо хоч декілька таких ще збереглось й до наших днів.
Стосовно груші за селом с. Сергіївка одразу згадуєш грушу у м. Марганець в районі с. Підгора, біля якої учасники нашої команди встановили інформаційну табличку. Місцеві мешканці вважають, що цій груші біля двухсот років. З'являється розуміння того, що це не просто старі дерева, а справжні природні пам'ятки нашого краю, хоч і не офіційні. Бо біля таких дерев часто збирались на гуляння наші діди та прадіди. Раніше мені важко було зрозуміти, що таке місця сили, але тепер я не тільки це зрозумів в теоретичному понятті, але й відчув на собі. Тому, навіть в такі важкі часи ми маємо намагатись зберегти, як можна більше дерев!

По берегам річки Топила селились з давни давен, про, що свідчать скіфськи кургани в тутешніх полях, що були степом. Окрім того, існує чимало козацьких легенд про цю місцину, які з'явились не на пустому місці. В XIX ст. тут розміщувались хутори, села та навіть садиби відомих та заможних людей того часу.

В причину того, що на річці розташовані ставки основне русло обміліло та поросло очеретом. В одному такому місці видніються виходи кам'яної породи - граніт. Тобто, дно річки було й залишається кам'янистим. Багато покладів граніту не тільки в самій долні річки, але й по її берегам.

Можливо у вас збереглись старовинні світлини річки Топила або згадки та легенди про цю місцевість, пишіть на пошту: mariankorbut@gmail.com