АРХІТЕКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ІСТОРИЧНОЇ БУДІВЛІ

КІНЦЯ XIX СТ
Будинок розташований у місті Марагнець.
Будівля потребує ремонту та реставрації.
Товраиство "Korbut Travel" дякує НАЧАЛЬНИКУ УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ - Надії Лиштві за детальне визначення архітектурних термінів, які прикрашають віковий будинок у місті Марганці.

#ЗБЕРЕЖЕМО БУДИНОК

МАРГАНЕЦЬКА ТГ
11.04.20221 року учасники товариства "Марганець Туристичний" провели акцію #Збережемо Будинок, з метою привернення уваги до історичної будівлі.
Нажаль це історично цінне приміщення поступово руйнується.
Нашим товариством було підготовлено звернення до Марганецької міської ради, щодо збереження споруди та створення культурного осередку.

#Збережемо
будинок!
Учасники заходу
11.04.2021р.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Цей будинок з брамою, зведений наприкінці ХІХ століття, є одним з останніх уцілілих до наших днів зразків старовинних садиб нашого краю, що репрезентують давню історію нашого краю.
Район, в якому він знаходиться – це колишнє старовинне село Городище, яке разом з іншими невеликими населеними пунктами шляхом злиття у 1938 р. утворило м. Марганець.

Дослідники Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей внесли цю садибу до книги «Пам’ятки історії та культури міста Марганець» (Дніпро: Журфонд, 2018). Після дослідження і вивчення історичної садиби у книзі науковці зазначили:

«Городище – село надільних селян Красногригорівки, відмежоване ще у 1782 р. Станом на 1892 р. за селянами було 6 тисяч дес. степу, 625 дес. плавнів і за управлінням держмайна 39 дес. плавнів. У цей же рік Південно-Руське Дніпровське металургійне товариство засновує біля села перший на східній ділянці Нікопольського басейну рудник Городищенський із примітивною фабрикою при ньому для мокрого збагачення руди. У 1894 р. коштом місцевих жителів у селі будується кам’яна церква в ім’я Пресвятої Трійці. У цей же час (наприкінці 1890-х – на початку 1900-х рр.) будується кам’яна садиба аптекаря на сучасній вулиці Історичній, в якій він мешкав, приймав пацієнтів і робив ліки, обслуговуючи не тільки територію Городища, але й сусідніх шахт та селищ. Після встановлення в місті радянської влади і в подальшому в будинку й надалі працювала аптека. Наразі садиба не функціонує, потребуючи проведення комплексу ремонтно-реставраційних робіт.

Садибний будинок – одноповерховий, із жовто-помаранчевої глиняної цегли місцевих цегляних заводів, на невисокому цегляному цоколі, без підвалу. Дах – чотирисхилий, перекритий оцинкованим металом, з якого виступає цегляний корінник печі, якою опалювався будинок. Прямокутний у плані, з незначним одноповерховим пониженим об’ємом, прибудованим до дворового фасаду, який суттєво не впливає на композицію будинку, не погіршуючи сприйняття. По вертикалі будинок членується лінією цоколя, підвіконного оперізуючого гурта, лінією карнизу (з модульонами). По горизонталі – осями віконних та дверних прорізів та їхніми вертикальними елементами оздоблення, рустованими лопатками у простінках та по фланках фасадів. Прорізи будинку мають прямокутну форму.

Головний фасад – шестиосьовий, із п’ятьма осями ритмічно розташованих віконних прорізів і фланкуючою віссю (замикає фасад праворуч) із парадним дверним прорізом. Оздоблення віконних прорізів на головному фасаді виконане у вигляді прямокутних профільованих лиштв із парними квадрами у надвіконному і підвіконному просторах. Первісне дерев’яне дверне заповнення збереглось тільки у верхній частині прорізу. Над самим дверним прорізом зберігся трикутний (двосхилий) козирок, з кованими ажурними елементами на бічних гранях та на чільній поверхні. Аналогічне декорування отримав також триосьовий (віконні прорізи) бічний західний фасад, який візуально сприймається з боку вул. Історичної. Протилежний (східний) двоосьовий та задній фасади отримали більш спрощене декорування, що переважно позначилось на більш лаконічному оздобленні прорізів.

Праворуч до головного фасаду (як його продовження) прилягає брама (вхідна хвіртка з в’їзною аркою), яка є невід’ємною частиною пам’ятки, не тільки композиційно, але й конструктивно, об’єднуючись спільним муруванням. Хвіртка має лучкову за формою абрису перемичку, її заповнення не збереглось. Арка в’їзду має напівовальне завершення, з частково збереженими воротами –з дерев’яною обшивкою (напівромбом) основних металевих кованих елементів. Крім того, збереглись ковані ажурні елементи, на які найімовірніше кріпився ліхтар. Увінчується брама виступаючими обабіч воріт (по осях простінків) невисокими прямокутними стовпчиками, перекритими металом, між якими розташований напівовальний вигин арки із замковим каменем".

Це єдина збережена кам’яна садиба, в якій зберігся як житловий будинок, так і брама, на території колишнього селища Городище та м. Марганець. Вона повинна зберігатись як зразок архітектури провінційної еклектики 1890-х – початку 1900-х рр., та оскільки з нею пов’язана історія розвитку міста.»

(Джерело: Пам'ятки історії та культури міста Марганець : (за матеріалами "Зводу пам'яток історії та культури України") / упоряд.: Л. М. Голубчик, О. С. Колесник, Т. А. Царенко та ін. - Дніпро : Журфонд, 2018. - С.132 - 134.)

ЕКСКУРСІЇ

ДО КОЛИШНЬОЇ САДИБИ
Товариство "Марганець Туристичний" розробило туристичний маршрут "Старе місто", куди було включено й колишню садибу купця. Екскурсанти дізнаються більше про історію данної споруди, архітектурний стиль. Також можна зробити собі світлини на фоні історичного будинку.
Серед екскурсантів бувають, як місцеві мешканці, так і гості міста. Практично у всіх виникає питання, щодо приведення до належного вигляду територію де знаходиться садиба та реставрувати будинок.